Моє село…

Моє село… і тут я народилася.

Тут рідний кожен шелест трав.
Я саме тут на світ з’явилася,

Мене тут тато на руках тримав.

Я тут ходила ще малесенькою на риболовлю.

Чи то на Хутір, чи то на Слобідку.

Бувало три карасики вловлю,

І все - назад… Отак було улітку.

Було улітку всі дороги в спориші,

Було гудуть у квітах бджоли.

У лісі я читала Кобзаря вірші,

Й кричали по ночах у балці сови.

Я пам’ятаю ці пейзажі,

Все зелено й така краса…

Я заявляю про пропажу,

Бо раз його уже нема.

 Навколо бруд, сміття усюди.

Натомість спориша заїжджені стежки.

Я прошу вас ! Коли ви схаменетесь, люди!?

Задумайтесь,  де викидаєте з непотрібом мішки?

Наш ліс вирубують, спустошують ставки.

На жаль, реалії невтішні.

Чомусь ми, люди, перестали буть ЛЮДЬМИ!!!

Ми продаємось за винагороди й  гроші!!!

 

 

Губенко Діана 8 клас 14 років

Підліснгенська філія КЗ «Олександрівське НВО №2»

Гурток «Юні лісівники»